Некоторые нормативные документы по жилищному праву - Форум для будущих и настоящих родителей
Приветствую Вас Гость


Главная Некоторые нормативные документы по жилищному праву - Форум для будущих и настоящих родителей

[ Личные сообщения()Новые сообщенияНаши Праздники!Правила форумаПоиск ]

  • Страница 1 из 1
  • 1
Модератор форума: rigik, NastasiKa  
Форум для будущих и настоящих родителей » Супер Консультация on-line » Консультация юриста » Некоторые нормативные документы по жилищному праву
Некоторые нормативные документы по жилищному праву
rigik Дата: Понедельник, 27.10.2008, 17:15 | Сообщение # 1
королева-королев
Группа: Администраторы
Сообщений: 19900
Страна:
Город:Харьков
Подарки:23
Статус: Offline


З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про приватизацію державного житлового
фонду

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 36, ст.524 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 2483-XII ( 2483-12 ) від 19.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст.525 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94, ВВР, 1994, N 24, ст.182
N 40/97-ВР від 05.02.97, ВВР, 1997, N 12, ст.100
N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2000 ( v010p710-00 ) від 28.09.2000 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 )

( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 4-рп/2004 ( v004p710-04 ) від 02.03.2004 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2453-IV ( 2453-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.258
N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 )

Цей Закон визначає правові основи приватизації житла, що
знаходиться в державній власності, його подальшого використання і
утримання.
Метою приватизації державного житлового фонду є створення
умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу
задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в
утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових
відносин.

Стаття 1. Поняття приватизації державного житлового фонду

Приватизація державного житлового фонду (далі -
приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у
квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше
наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень
(підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь
громадян України. ( Частина перша статті 1 в редакції Закону
N 40/97-ВР від 05.02.97 )
( Офіційне тлумачення положень частини першої статті 1 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2004 ( v004p710-04 ) від
02.03.2004 )

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад
народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному
господарському віданні чи оперативному управлінні державних
підприємств, організацій, установ.

Стаття 2. Об'єкти приватизації

1. До об'єктів приватизації належать квартири
багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у
квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше
наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються
громадянами на умовах найму. ( Пункт перший статті 2 в редакції
Законів N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94, N 40/97-ВР від
05.02.97 )

( Положення пункту 2 статті 2 визнано конституційними згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2000 ( v010p710-00 ) від
28.09.2000 ) 2. Не підлягають приватизації: квартири-музеї;
квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових
поселень, підприємств, установ та організацій, природних та
біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів,
дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків,
парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних
заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири
(будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо
забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати,
будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а
також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного
(обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС. ( Пункт другий статті 2 в редакції Закону
N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94 )

3. Приватизація квартир у будинках, включених до плану
реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення
власником (володільцем) будинку. Наймачі, які проживали у
квартирах до початку реконструкції, після проведення реконструкції
мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир. ( Пункт
третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3981-XII
( 3981-12 ) від 22.02.94 )

4. Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках,
включених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його
проведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної
компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 3. Способи приватизації

Приватизація здійснюється шляхом:
безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з
розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на
наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних
метрів на сім'ю;
продажу надлишків загальної площі квартир (будинків)
громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі
потребуючих поліпшення житлових умов.

Стаття 4. Житлові чеки

1. Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються
всіма громадянами України і використовуються при приватизації
державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись
для приватизації частки майна державних підприємств, земельного
фонду.
Номінальна вартість житлового чеку визначається відновною
вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням
загального індексу зростання вартості майна - 10, прийнятого для
розрахунків в Державній програмі приватизації державного майна
(606 млрд. крб. за станом на 1 липня 1992 року), з розрахунку на
кожного громадянина України - 12 тис. карбованців. Ця сума
підлягає періодичній індексації відповідно до рішень Кабінету
Міністрів України. ( Частина друга пункту першого статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3981-XII ( 3981-12 ) від
22.02.94 )

2. Громадяни, які мають житло на праві власності, можуть
використовувати одержані житлові чеки для придбання частки майна
державних підприємств, земельного фонду.
Таким же чином можуть використовувати житлові чеки громадяни,
які отримали їх в порядку компенсації за приватизовану квартиру
(будинок).

Стаття 5. Порядок розрахунків при приватизації квартири
(будинку)

1. Якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають
приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті
3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві
та членам його сім'ї безоплатно.
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які
постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за
якими зберігається право на житло. ( Частина друга пункту першого
статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3981-XII
( 3981-12 ) від 22.02.94 )

2. Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право
отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї
видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру
недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

3. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу,
яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює
доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних
підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума
доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі
на вартість одного квадратного метра. ( Пункт третій статті 5 в
редакції Закону N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94 )

4. Право на приватизацію квартир (будинків) державного
житлового фонду з використанням житлових чеків одержують
громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах
(будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення
житлових умов до введення в дію цього Закону.

5. Кожний громадянин України має право приватизувати займане
ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку
або з частковою доплатою один раз.

Стаття 6. Безоплатна передача квартир (будинків)
незалежно від розміру їх загальної площі

1. Незалежно від розміру загальної площі безоплатно
передаються у власність громадян займані ними:
однокімнатні квартири;
квартири (будинки), одержані у разі знесення або відселення
всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві
власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки
(частини будинків) грошової компенсації;
квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим
встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 );
квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удостоєні
звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці,
нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Великої
Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди I і II груп,
інваліди з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали: не менше 25
років - жінки, 30 років - чоловіки, ветерани Збройних Сил та
репресовані особи, реабілітовані згідно із Законом України "Про
реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" ( 962-12 );
квартири (будинки), в яких мешкають сім'ї загиблих при
виконанні державних і громадських обов'язків та на виробництві;
квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці,
котрим встановлена пільга Законом України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 );
квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім'ї (сім'ї,
що мають трьох і більше неповнолітніх дітей).

Стаття 7. Права наймачів, які не виявили бажання
приватизувати займане ними житло

1. За громадянами, які не виявили бажання приватизувати
займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і
користування житлом на умовах найму.

2. До приватизації займаних квартир громадяни мають право
переселитись у квартири меншої площі. При цьому їм виплачується
грошова компенсація за різницю між загальною площею займаної
квартири і квартири, що надається, в розмірі і порядку, які
визначаються Кабінетом Міністрів України. Органи місцевої
державної адміністрації і місцевого самоврядування, державні
підприємства, організації, установи у повному господарському
віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний
житловий фонд, повинні сприяти громадянам, котрі бажають замінити
квартири (будинки) більшої площі на квартири (будинки) меншої
площі.

Стаття 8. Організація проведення приватизації та
оформлення права власності

1. Приватизація державного житлового фонду здійснюється
уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною
адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними
підприємствами, організаціями, установами, у повному
господарському віданні або оперативному управлінні яких
знаходиться державний житловий фонд.

2. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в
спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх
повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі
(будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається
право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника
квартири (будинку).

3. Передача квартир (будинків) у власність громадян
здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації,
що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви
громадянина.

4. Підготовку та оформлення документів про передачу у
власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на
спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші
підприємства). ( Пункт четвертий статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94 )

5. Передача квартир (будинків) у власність громадян з
доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5
цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на
квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не
потребує нотаріального посвідчення.

6. Оплата вартості приватизованого житла може провадитись
громадянами в розстрочку на 10 років за умови внесення первинного
внеску в розмірі не менше 10 відсотків суми, що підлягає виплаті.
При цьому громадянин дає органу приватизації письмове зобов'язання
про погашення суми вартості, що залишається несплаченою.

7. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного
житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та
реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок).
( Пункт 7 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )

8. Вартість послуг за оформлення документів на право
власності на квартири (будинки) оплачується громадянами за
розцінками, що встановлюються місцевими органами державної
виконавчої влади. ( Пункт восьмий статті 8 в редакції Закону
N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94 )

9. Державний житловий фонд, який знаходиться у повному
господарському віданні або оперативному управлінні державних
підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може
передаватись у комунальну власність за місцем розташування
будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої
державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з
вимогами цього Закону.
В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або
ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному
господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд,
останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у
комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад
народних депутатів. ( Пункт дев'ятий статті 8 доповнено частиною
другою згідно із Законом N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-IV ( 2453-15 ) від
03.03.2005 )
Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються
підприємствами торгівлі, громадського харчування,
житлово-комунального та побутового обслуговування населення на
умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних
міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. ( Пункт
дев'ятий статті 8 доповнено частиною третьою згідно із Законом
N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94 )
Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному
господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у
комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.
( Пункт дев'ятий статті 8 доповнено частиною четвертою згідно із
Законом N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94 )

10. Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям
квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за
винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону.

11. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків)
державного житлового фонду, вирішуються судом. ( Пункт 11 статті 8
із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від
15.05.2003 )

12. Службові особи та громадяни при порушенні вимог цього
Закону несуть дисциплінарну, цивільно-правову чи кримінальну
відповідальність згідно з чинним законодавством.

Стаття 9. Використання коштів, одержаних від приватизації

1. Кошти, одержані від приватизації державного житлового
фонду, зараховуються у спеціально створені позабюджетні
приватизаційні житлові фонди місцевих Рад народних депутатів або
спеціальні фонди підприємств, організацій і установ, у повному
господарському віданні або оперативному управлінні яких
знаходиться державний житловий фонд, і використовуються на житлове
будівництво та на ремонт житла з метою забезпечення житлом
громадян, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення
житлових умов.

2. 20 відсотків суми вказаних фондів перераховуються в
Державний приватизаційний житловий фонд, який створюється для
фінансування житлового будівництва в регіонах з низьким рівнем
забезпечення громадян житлом та створення резерву коштів для
забезпечення гарантії прав на безкоштовне державне житло
новонароджених громадян України. Використання коштів зазначеного
фонду здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 10. Утримання приватизованих квартир (будинків)

1. Утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється
за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування
приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які
затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм
власності на них.

2. Власники квартир багатоквартирних будинків є
співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного
обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати
участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і
прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні
будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.)
передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо
приватизації не підлягають.
( Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 4-рп/2004 ( v004p710-04 ) від 02.03.2004 )

3. Для забезпечення ефективного використання приватизованих
квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть
створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників
квартир і будинків. У багатоквартирному будинку, квартири якого не
повністю приватизовані, між товариством (об'єднанням)
індивідуальних власників квартир і власниками неприватизованих
квартир укладається угода про спільне володіння будинком та
дольову участь у витратах на його утримання.

4. Державні комунальні підприємства по обслуговуванню та
ремонту житла зобов'язані здійснювати обслуговування та ремонт
приватизованого житла, надавати мешканцям комунальні та інші
послуги за державними розцінками і тарифами. Контроль за
додержанням розцінок і тарифів здійснюють фінансові органи.

5. Користування закріпленою за приватизованим будинком
прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах,
передбачених Земельним кодексом України ( 561-12 ).

6. Заборгованість власників квартир по укладених угодах,
пов'язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг,
стягується в судовому порядку. ( Пункт 6 статті 10 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 642/97-ВР від 18.11.97 )

7. Колишні власники (їх правонаступники), які володіли
багатоквартирними будинками до моменту приватизації, зобов'язані
брати участь у фінансуванні їх ремонту та сприяти організації його
проведення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Спори, що виникають з цього питання, вирішуються судом. ( Пункт 7
статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003 )

Стаття 11. Оподаткування житла, що перебуває у власності
громадян

1. Власники приватизованого житла сплачують щорічний податок
на нерухоме майно, розмір якого буде визначатись Законом про
оподаткування нерухомого майна. Сума податку зараховується до
спеціального фонду житлового будівництва відповідної місцевої Ради
народних депутатів.

2. Товариство (об'єднання) власників квартир у
багатоквартирному будинку, окремих будинків, що здійснює утримання
будинків власними силами і не займається іншою діяльністю та не
має на меті одержання прибутку, звільняється від оподаткування.

Стаття 12. Права власника на розпорядження приватизованою
квартирою (будинком)

Власник приватизованого житла має право розпорядитися
квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати,
заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші
угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав
власником житла регулюється цивільним законодавством України.

Стаття 13. Соціальний захист населення при приватизації

1. До впровадження реформи системи оплати праці зберігається
діючий порядок державних дотацій на обслуговування, утримання,
ремонт державного та приватизованого житлового фонду, комунальні
послуги. В разі наявності у власності громадянина України
декількох квартир (будинків) державні дотації поширюються лише на
одну з них. ( Пункт перший статті 13 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94 )

2. Непрацездатним, інвалідам і пенсіонерам, громадянам та
членам їх сімей, доходи яких нижче від встановленого прожиткового
мінімуму, та іншим соціально незахищеним і малозабезпеченим
категоріям громадян за рішенням місцевих Рад народних депутатів та
адміністрацій підприємств, організацій і установ можуть
встановлюватись пільги щодо квартирної плати, комунальних послуг.

Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 19 червня 1992 року
N 2482-XII


адрес для решения вопроса о размещении рекламы на нашем сайте: mamasuper@i.ua

rigik Дата: Вторник, 28.10.2008, 14:34 | Сообщение # 2
королева-королев
Группа: Администраторы
Сообщений: 19900
Страна:
Город:Харьков
Подарки:23
Статус: Offline


З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про житлово-комунальні послуги

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 47, ст.514 )

Цей Закон визначає основні засади організаційних,
господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання
житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і
споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

житлово-комунальні послуги - результат господарської
діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та
перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і
спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів,
норм, стандартів, порядків і правил;

аварія - пошкодження інженерних мереж, обладнання або
конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або
природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації
відповідно до технічних умов;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або
комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник
або юридична особа, яка за договором з власником утримує на
балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну
та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки
коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і
поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим
майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з
законом;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності
якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно
до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює
житлово-комунальні послуги;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або
комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або
юридична особа, якій належить право володіння, користування та
розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом
або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому
законом порядку;

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них,
прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання
житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку,
споруди;

засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку
кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги,
який має нормовані метрологічні характеристики;

кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця
виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги,
визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів,
порядків і правил згідно з законодавством;

комунальні послуги - результат господарської діяльності,
спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у
забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та
електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових
відходів у порядку, встановленому законодавством;

непереборна сила - дія надзвичайної ситуації техногенного,
природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання
відповідної послуги відповідно до умов договору;

норми споживання - кількісні показники споживання
житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством
відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має
намір отримати житлово-комунальну послугу;

точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до
іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;

управитель - особа, яка за договором з власником чи
балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою,
житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі -
управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію
відповідно до закону та умов договору;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська
діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи
юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту
жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків
і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової)
території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів,
порядків і правил згідно із законодавством;

якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих
характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її
здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби
споживача відповідно до законодавства.

Стаття 2. Державна політика у сфері житлово-комунальних
послуг

1. Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг
базується на таких принципах:

1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів
та сталого розвитку населених пунктів;

2) створення та підтримання конкурентного середовища при
виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення
контролю у сфері діяльності природних монополій;

3) забезпечення функціонування підприємств, установ та
організацій, що виробляють, виконують та/або надають
житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та
досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх
виробництво;

4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги,
перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого
рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей
відповідного регіону та технічних можливостей;

5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання
мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів
незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування
та форми власності юридичних осіб тощо;

6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм,
порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних
послуг;

7) забезпечення соціального захисту малозабезпечених
громадян.

Стаття 3. Предмет регулювання цього Закону. Суб'єкти у сфері
житлово-комунальних послуг

1. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що
виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі
створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

2. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та
споживачі житлово-комунальних послуг.

Стаття 4. Законодавство України у сфері житлово-комунальних
послуг

1. Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг
базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з
нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового
законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що
регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

2. Якщо міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено
інші правила, ніж ті, що передбачені законами України, то
застосовуються правила міжнародних договорів.

Розділ II

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади
з питань житлово-комунального господарства, інших
центральних органів виконавчої влади у сфері
житлово-комунальних послуг

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади з
питань житлово-комунального господарства належить:

1) підготовка пропозицій щодо формування державної політики у
сфері житлово-комунальних послуг;

2) організація в межах його повноважень розроблення і
реалізації державних та регіональних програм у сфері
житлово-комунальних послуг;

3) розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та
втрат ресурсів, що використовуються при виробництві,
транспортуванні та постачанні житлово-комунальних послуг;

4) розроблення в межах повноважень системи
нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків
та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо
експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції
об'єктів житлового фонду;

5) забезпечення контролю за дотриманням
виконавцями/виробниками вимог стандартів, нормативів, норм,
порядків і правил та видання приписів щодо усунення порушень у
межах, встановлених законодавством;

6) розробка типових договорів;

7) координація діяльності місцевих органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних
послуг;

8) організація та виконання в межах повноважень робіт із
стандартизації, метрології та підтвердження відповідності у сфері
житлово-комунальних послуг;

9) ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері
житлово-комунальних послуг відповідно до закону;

10) проведення моніторингу стану розрахунків за
житлово-комунальні послуги;

11) нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих
державних адміністрацій для здійснення контролю цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги;

12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг
відповідно до закону.

2. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у
розробленні та реалізації державної політики у сфері
житлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених
законами.

3. Центральний орган виконавчої влади з питань регулювання
електроенергетики формує в межах своєї компетенції державну
політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ,
тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і
організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги
населенню.

Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, обласних, Київської і Севастопольської
міських державних адміністрацій у сфері
житлово-комунальних послуг

1. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської і Севастопольської міських державних
адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить:

1) забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері;

2) розроблення і реалізація регіональних та місцевих програм,
участь у розробленні і реалізації державних програм у цій сфері;

3) ліцензування певних видів господарської діяльності
відповідно до закону;

4) взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань
надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у
межах своїх повноважень;

5) залучення небюджетних джерел фінансування для забезпечення
виконання державних та регіональних програм у сфері
житлово-комунальних послуг;

6) здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні
послуги та моніторингу стану розрахунків за них;

7) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг
відповідно до законів.

Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування у
сфері житлово-комунальних послуг

1. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері
житлово-комунальних послуг належить:

1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері
житлово-комунального господарства, участь у розробленні та
реалізації відповідних державних і регіональних програм;

2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги
відповідно до закону;

3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних
послуг, контроль за їх дотриманням;

4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно
до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом
виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг,
що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних
громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної
експлуатації;

6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами
необхідних рівня та якості;

7) встановлення зручного для населення режиму роботи
виробників та виконавців;

8) інформування населення відповідно до законодавства про
реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального
господарства, а також щодо відповідності якості
житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та
правилам;

9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності
на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;

10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо
захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;

11) проведення моніторингу виконання місцевих програм
розвитку житлово-комунального господарства;

12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг
відповідно до законів.

Розділ III

РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 8. Нормативне регулювання у сфері житлово-комунальних
послуг

1. Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють
комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які
регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з
урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших
умов регіонів та населених пунктів.

2. Стандарти, нормативи, норми, порядки ( 481-2005-п ) і
правила ( 630-2005-п ) у сфері житлово-комунальних послуг
розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний
орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган
виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства,
місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

3. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують
нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що
видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з
центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального
господарства і реєструються в установленому законодавством
порядку.

Стаття 9. Контроль за дотриманням стандартів, нормативів,
норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних
послуг

1. Контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм,
порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють
центральні органи виконавчої влади та інші спеціально уповноважені
на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого
самоврядування відповідно до їхніх повноважень.

2. Зазначені у частині першій цієї статті органи можуть
залучати до своєї роботи на громадських засадах представників
органів самоорганізації населення та членів правлінь об'єднань
співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних
кооперативів, молодіжних житлових комплексів тощо.

3. Результати перевірок відповідності дотримання стандартів,
нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних
послуг та висновки, отримані в результаті роботи комісій, які
створені з ініціативи або за участю органів місцевого
самоврядування та/чи органів самоорганізації населення та членів
правлінь об'єднань співвласників багатоквартирних будинків,
житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових комплексів
тощо, мають безперешкодно надаватися для ознайомлення цим
представникам за їхнім зверненням.

Стаття 10. Сертифікація та ліцензування у сфері
житлово-комунальних послуг

1. Для підтвердження відповідності дотримання вимог кодексів
усталеної практики, стандартів, нормативів, норм, порядків і
правил фізичні та юридичні особи - виконавці певних видів
житлово-комунальних послуг отримують сертифікат відповідності
якості цих послуг згідно із законом.

2. Порядок видачі і позбавлення сертифіката, термін його дії,
а також вичерпний перелік видів житлово-комунальних послуг, які
підлягають сертифікації, встановлює Кабінет Міністрів України.

3. Певні види господарської діяльності у сфері
житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до
закону.

Стаття 11. Громадські слухання та громадський контроль у
сфері житлово-комунальних послуг

1. Громадські слухання у сфері житлово-комунальних послуг
проводяться в порядку, визначеному статутом територіальної
громади.

2. З метою забезпечення прав населення на отримання
інформації щодо дотримання вимог законодавства, а також
стандартів, нормативів, норм і правил у сфері житлово-комунальних
послуг органи місцевого самоврядування відповідно до своїх
повноважень:

1) не рідше одного разу на рік через засоби масової
інформації інформують населення про стан та плани, проекти
розвитку, реформування житлово-комунального господарства
відповідного населеного пункту;

2) залучають представників органів самоорганізації населення
та членів правлінь об'єднань співвласників багатоквартирних
будинків, житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових
комплексів тощо, які зареєстровані в установленому порядку, до
участі в обговоренні стану та планів, проектів розвитку,
реформування житлово-комунального господарства відповідного
населеного пункту;

3) готують пропозиції органам місцевого самоврядування щодо
погодження інтересів територіальних громад та
виконавців/виробників у разі виникнення розбіжностей при
визначенні потреби територіальної громади в цих послугах, їх
кількості, якості та вартості.

3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських
слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого
самоврядування.

Розділ IV

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ТА ЇХ НАДАННЯ

Стаття 12. Класифікація житлово-комунальних послуг

1. Житлово-комунальні послуги поділяються за:

1) функціональним призначенням;

2) порядком затвердження цін/тарифів.

Стаття 13. Розподіл житлово-комунальних послуг залежно від
функціонального призначення

1. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні
послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та
гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання,
централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів
тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових
територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та
прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування,
обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів,
освітлення місць загального користування, поточний ремонт,
вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою
будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання
послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та
підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція,
відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій
тощо).

2. Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад
залежно від функціонального призначення визначаються центральним
органом виконавчої влади з питань житлово-комунального
господарства.

Стаття 14. Розподіл житлово-комунальних послуг за порядком
затвердження цін/тарифів

1. Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які затверджують спеціально уповноважені центральні органи
виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на
відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

2. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і
затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених
законом.

Стаття 15. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг

1. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються
з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей
та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до
експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності
конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових
мереж і систем.

2. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які
визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та
якості житлово-комунальних послуг, затверджуються Кабінетом
Міністрів України.

3. До переліку мінімально необхідних житлово-комунальних
послуг не можуть включатися послуги, ціни/тарифи на які
визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).


адрес для решения вопроса о размещении рекламы на нашем сайте: mamasuper@i.ua

rigik Дата: Вторник, 28.10.2008, 14:34 | Сообщение # 3
королева-королев
Группа: Администраторы
Сообщений: 19900
Страна:
Город:Харьков
Подарки:23
Статус: Offline


Стаття 16. Порядок надання житлово-комунальних послуг

1. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та
кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам
законодавства.

2. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються
споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку
(споруди).

3. Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за
винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт
виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими
органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями
згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами
технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення
поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними
документами;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про
початок та закінчення якого приймається виконавчими органами
відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями
виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами
і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими
нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.

4. У разі застосування перерви в наданні послуг
виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової
інформації про таку перерву споживача не пізніше ніж за 10 днів
(за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії
непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та
строк перерви в наданні відповідних послуг.

5. У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за
винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе
відповідальність згідно із законом.

6. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого
самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання,
якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням
технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих
умов.

7. Термін дії рішення щодо обмеження інших параметрів та
нормативів споживчих властивостей, режимів надання
житлово-комунальних послуг не може перевищувати один рік.

Стаття 17. Порядок доступу до житла та іншого володіння для
ліквідації аварій, проведення оглядів технічного
стану, перевірки показань засобів обліку

1. Споживач зобов'язаний забезпечити доступ до мережі,
арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників
виконавця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення:

1) для ліквідації аварій - цілодобово;

2) для встановлення і заміни санітарно-технічного та
інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних
оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо -
згідно з істотними умовами договору.

2. Працівники виконавця/виробника повинні поважати права
споживачів, перебувати (відвідувати) тільки в тих приміщеннях, де
розташоване обладнання, перевірка, ремонт, огляд якого
відбувається.

3. У невідкладних випадках, пов'язаних з урятуванням життя
людей та майна, може бути здійснене проникнення до житла та іншого
володіння особи для проведення в них огляду та ліквідації аварій
без отримання згоди споживача (несанкціонований доступ) у порядку,
встановленому цією статтею.

4. Якщо споживач відсутній і при цьому немає можливості
встановити зв'язок з ним з метою його інформування про
необхідність негайного прибуття до приміщення або він
відмовляється допустити в займані ним приміщення представників
виконавця/виробника і при цьому є об'єктивні підстави вважати, що
аварія, неполадки, які унеможливлюють надання житлово-комунальних
послуг іншим споживачам, відбулися саме в цих приміщеннях, -
доступ у приміщення відбувається без отримання згоди споживача
(несанкціонований доступ).

5. Представник виконавця/виробника попереджає споживача, який
присутній, але відмовляється допустити до житла та іншого
володіння, про здійснення несанкціонованого доступу.

6. Під час здійснення несанкціонованого доступу і до повного
завершення робіт, визначених частиною сьомою цієї статті, повинні
бути присутні: представник виконавця/виробника, представник
балансоутримувача/управителя, органів внутрішніх справ,
аварійно-ремонтної бригади та споживач з будь-якого із суміжних
приміщень.

7. Під час несанкціонованого доступу на аварійно-ремонтну
бригаду покладаються такі обов'язки:

1) забезпечення доступу в приміщення шляхом порушення
конструктивної цілісності вхідних дверей або вікон у приміщенні
після погодження своїх дій з іншими учасниками несанкціонованого
доступу;

2) здійснення огляду місця аварії, неполадки, що
унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг іншим
споживачам;

3) проведення ремонтних та відновлювальних робіт;

4) термінове відновлення конструктивної цілісності вхідних
дверей, вікон приміщення, що були пошкоджені під час
несанкціонованого доступу, і проведення ремонтних та
відновлювальних робіт, але не більше ніж протягом доби з часу
проведення несанкціонованого доступу;

5) дотримання прав громадян, які проживають у цих
приміщеннях, мінімізація негативних наслідків несанкціонованого
доступу, зокрема щодо їх майна та обмеження доступу лише
приміщеннями, необхідними для проведення робіт.

8. Представник виконавця/виробника складає акти про
проведення несанкціонованого доступу та про проведення ремонтних
та відновлювальних робіт, які підписуються всіма учасниками
несанкціонованого доступу. В актах обов'язково зазначаються:
підстави для несанкціонованого доступу, відмітка про попередження
споживача із зазначенням часу та осіб, які вели переговори із
споживачем, у разі, якщо вони були проведені, причина та місце
виникнення аварії, неполадки, перелік виконаних робіт, прізвище,
ім'я, по батькові та посади учасників несанкціонованого доступу.
Оригінали складених актів зберігаються у виконавця/виробника,
іншим учасникам несанкціонованого доступу видаються копії,
завірені печаткою виконавця.

9. Представник виконавця/виробника опечатує відновлені двері,
вікна власною печаткою та ставить підпис, час і дату опечатування.

Стаття 18. Оформлення претензій споживачів до виконавців

1. У разі порушення виконавцем умов договору споживач має
право викликати його представника для складення та підписання
акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види,
показники порушень тощо.

2. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик
споживача не пізніше строку, визначеного договором.

3. Акт-претензія складається споживачем та представником
виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття
представника виконавця в погоджений умовами договору строк або
необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він
вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

4. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом
трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або
видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в
задоволенні його претензій.

5. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в
суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом
задоволення пред'явленої претензії.

6. У разі встановлення за результатами аналізу факту
погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача,
які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води,
підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Розділ V

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СПОЖИВАЧІВ, ВИКОНАВЦІВ, ВИРОБНИКІВ

Стаття 19. Учасники договірних відносин у сфері
житлово-комунальних послуг

1. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері
житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних
засадах.

2. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є:
власник, споживач, виконавець, виробник.

3. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

4. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних
послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від
цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або
виробником.

Стаття 20. Права та обов'язки споживача

1. Споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні
послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання
житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку
необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх
вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру
ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних
послуг, їх споживчі властивості тощо;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або
приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок
неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

4) на усунення протягом строку, встановленого договором або
законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних
послуг;

5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх
ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в
порядку, визначеному договором або законодавством;

6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період
тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при
відповідному документальному оформленні, а також за період
фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених
договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі,
визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за
перевищення нормативних термінів на проведення
аварійно-відновлювальних робіт;

8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних
послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Споживач має право на укладення договору з виконавцем
відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або
ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та
засобів обліку, що вийшли з ладу.

3. Споживач зобов'язаний:

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг,
підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених
неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що
виникли з власної вини;

3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг
та не втручатися в їх роботу;

4) за власний рахунок ремонтувати та міняти
санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з
ладу з його вини;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки,
встановлені договором або законом;

6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки,
санітарних норм;

7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників
виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором,
для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та
інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення
технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів
обліку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного
законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень
або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів
інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання
(в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та
його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий
період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за
житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом
чи договором розмірах.


адрес для решения вопроса о размещении рекламы на нашем сайте: mamasuper@i.ua

rigik Дата: Вторник, 28.10.2008, 14:34 | Сообщение # 4
королева-королев
Группа: Администраторы
Сообщений: 19900
Страна:
Город:Харьков
Подарки:23
Статус: Offline


Стаття 21. Права та обов'язки виконавця

1. Виконавець має право:

1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо
рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої
групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в
порядку, встановленому законодавством;

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на
житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої
статті 14 цього Закону);

3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати
житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього
Закону;

4) вимагати від споживача дотримання вимог правил
експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території,
санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших
нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо
усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням
житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або
відшкодування вартості цих робіт;

6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону
окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати
житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких
послуг чи пільг;

7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним
органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру
економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації
аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного
обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та
профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в
порядку, визначеному законом і договором.

2. Виконавець зобов'язаний:

1) забезпечувати вчасно та відповідної якості надання
житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами
договору;

2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного
обладнання будинків, квартир, приміщень;

3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання
житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за
дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну
інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість,
загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми
споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі
властивості тощо;

5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його
технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та
скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати
за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в
повному обсязі, зниження їх якості;

7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати
технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж,
вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення
порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або
законодавством;

8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення
встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у
розмірі, визначеному договором або законодавством;

9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з
порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх
споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення
аварійно-відновлювальних робіт;

10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення
виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних
послуг, що виникли з його вини.

Стаття 22. Права та обов'язки виробника

1. Виробник має право:

1) розробляти і подавати на затвердження уповноваженим
органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої
груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону);

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на
житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої
статті 14 цього Закону);

3) укладати договори з органами місцевого самоврядування на
виробництво та створення житлово-комунальних послуг;

4) вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих
послуг від виконавців;

5) брати участь у конкурсах на набуття права виробництва
житлово-комунальних послуг на певній території;

6) видавати дозволи і технічні умови на підключення
споживачів до відповідних централізованих інженерних мереж у
встановленому законодавством порядку;

7) отримувати інформацію про місцеві програми розвитку
житлово-комунального господарства та інші галузеві програми для
відповідних територій;

8) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним
органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру
економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

2. Виробник зобов'язаний:

1) укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови
надання житлово-комунальних послуг;

2) виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов
договору, стандартів, нормативів, норм і правил;

3) проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, відповідні перерахунки розміру плати за
житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в
повному обсязі, зниження їх якості;

4) впроваджувати ресурсозберігаючі та новітні технології
виробництва житлово-комунальних послуг;

5) здійснювати технологічний облік матеріальних та
енергетичних ресурсів;

6) надавати в установленому порядку необхідну інформацію про
перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість
місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим
надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Стаття 23. Права власника

1. Власник має право тримати на балансі та управляти належним
йому майном.

2. Власник має право доручати повністю або частково
розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до
закону та договору балансоутримувачу або управителю.

3. У разі спільної власності кількох співвласників рішення
щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається
відповідно до закону.

Стаття 24. Права та обов'язки балансоутримувача

1. Балансоутримувач має право:

1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому
за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за
договором повністю або частково функції управління управителю;

2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту
майна;

3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг;

4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання
капітального та поточного ремонтів;

5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному
законом;

6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб,
які відмовляються оплачувати рахунки за споживання
житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки
майну, що перебуває в нього на балансі.

2. Балансоутримувач зобов'язаний:

1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання
на балансі відповідного майна;

2) утримувати на балансі майно, визначене договором з
власником (співвласниками);

3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену
законодавством, звітність відповідно до законодавства;

4) забезпечувати управління майном власними силами або
укладати договір з юридичною особою на управління майном;

5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального
і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів,
нормативів, норм та правил;

6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що
перебуває на його балансі.

Стаття 25. Права та обов'язки управителя

1. Управитель має право:

1) здійснювати управління будинком, спорудою, житловим
комплексом або комплексом будинків і споруд та забезпечувати їх
належну експлуатацію;

2) укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами
в порядку, встановленому законом;

3) контролювати виконання умов договорів на надання
житлово-комунальних послуг;

4) отримувати плату за виконання власних функцій;

5) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації
аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного
обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та
профілактичних оглядів тощо в порядку, визначеному законом і
договором;

6) звертатися до органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування та до суду в межах повноважень, визначених законом
та договором, для забезпечення належного виконання умов договору
виробниками, виконавцями та споживачами.

2. Управитель зобов'язаний:

1) забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового
комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою,
розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами
укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і
правилами;

2) дотримуватись умов договорів з учасниками відносин у сфері
житлово-комунальних послуг;

3) вимагати беззастережного виконання умов договору,
стандартів, нормативів, норм і правил від виконавців послуг;

4) вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих
житлово-комунальних послуг від споживачів;

5) надавати необхідну інформацію споживачам та реєструвати
звернення споживачів у встановленому законодавством порядку в разі
виникнення аварій або тимчасового припинення виконання будь-якої
послуги, передбаченої договором;

6) контролювати стан забезпечення споживачів
житлово-комунальними послугами, проведення перерахунків розміру
плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або
надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

7) здійснювати огляд основних конструктивних елементів,
огороджуючих конструкцій будинків і споруд, інженерних мереж,
об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях
(зовнішніх та внутрішньобудинкових систем, під'їзних шляхів і
тротуарів), і складати відповідні акти;

8) забезпечувати здійснення профілактичних, поточних,
капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених
стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків
та регламентів;

9) надавати в установленому законодавством порядку необхідну
інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість,
загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми
споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо.

Розділ VI

ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 26. Істотні умови договору між виконавцем/виробником
та споживачем

1. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних
послуг є:

1) найменування сторін;

2) предмет договору;

3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх
складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні
послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі,
зниження їх якості;

6) права та обов'язки сторін;

7) порядок контролю та звіту сторін;

8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих
послуг;

9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача
послуг від виконавця/виробника споживачу;

10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо
їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на
земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж,
зняття контрольних показників засобів обліку;

12) порядок здійснення ремонту;

13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання
умов договору;

14) порядок вирішення спорів;

15) перелік форс-мажорних обставин;

16) строк дії договору;

17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18) дата і місце укладення договору.

2. Крім істотних договір може містити інші умови за згодою
сторін.

3. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає
чинності з моменту його укладення.

4. У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним
та виробником регулюються окремим договором, який укладається
відповідно до вимог цієї статті.

5. Процедура погодження договору відбувається протягом одного
місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

6. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови
споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач
має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Стаття 27. Застосування конкурсних засад при наданні
житлово-комунальних послуг та укладанні договорів

1. Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг
згідно з установленим переліком для об'єктів державної або
комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

2. Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення
яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого
самоврядування.

3. Організатором конкурсу є власник чи балансоутримувач або
уповноважена ним особа. Організатор конкурсу зобов'язаний
оприлюднити конкурсні умови. Конкурсні умови мають містити:

1) перелік житлово-комунальних послуг, на надання яких
оголошено конкурс;

2) вимоги до учасників конкурсу;

3) вимоги до обсягів надання житлово-комунальних послуг;

4) вимоги до якості виконання з урахуванням діючих
стандартів, нормативів, норм і правил;

5) термін, на який укладається договір, та підстави його
розірвання;

6) інформацію про об'єкт конкурсу щодо надання
житлово-комунальної послуги.

4. Умови надання житлово-комунальних послуг можуть містити
додаткову інформацію про стан об'єкта надання послуги або бажані
форми її надання.

Стаття 28. Порядок проведення конкурсу при укладанні
договорів на надання житлово-комунальних послуг

1. Конкурс проводиться не раніше ніж через 30 днів з дня
оприлюднення офіційної інформації про нього. Офіційна інформація
повинна включати відомості про місце і час проведення конкурсу
(тендеру), назву та адресу установи, прізвище та посаду, номер
телефону особи, в якої можна ознайомитися з умовами виконання
житлово-комунальних послуг.

2. У разі якщо в конкурсі на надання житлово-комунальних
послуг взяла участь тільки одна особа, договір на здійснення
відповідних видів діяльності укладається на термін, що не
перевищує 12 місяців.

3. У разі порушення законодавства при проведенні конкурсу або
підписанні договору результати конкурсу та/або договору визнаються
недійсними в суді і призначається новий конкурс не пізніше ніж
через 10 днів після набрання чинності рішенням суду.

4. Переможець конкурсу має право, за бажанням, укладати
субпідрядні договори без проведення додаткових конкурсів.

5. У разі якщо конкурс організовано для об'єкта приватної
форми власності, організатор конкурсу має проводити його
відповідно до цього Закону.

6. Конкурс на надання житлово-комунальних послуг може
проводитися за рішенням суду.

7. Порядок підготовки та проведення конкурсів ( 631-2005-п ),
типові договори на надання житлово-комунальних послуг
( 938-2006-п ) затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 29. Особливості укладання договорів у
багатоквартирному будинку

1. Договір на надання житлово-комунальних послуг у
багатоквартирному будинку укладається між власником квартири,
орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або
уповноваженою ним особою.

2. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає
договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

3. Процедура погодження умов договору відбувається протягом
одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Розділ VII

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТАРИФОУТВОРЕННЯ ТА ОПЛАТИ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 30. Принципи державного регулювання цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги

1. Державне регулювання цін/тарифів базується на таких
основних принципах:

1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів
та рівності правових гарантій;

2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних
послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в
установленому законом порядку;

3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно
обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4) відкритості, доступності та прозорості структури
цін/тарифів для споживачів та суспільства;

5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх
наявності, кількості та якості;

6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання
вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;

7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за
житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів
населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні
послуги.

Стаття 31. Порядок формування та затвердження цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги

1. Порядок формування цін/тарифів на кожний вид
житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2
частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів
України ( 560-2005-п, 1010-2006-п ).

2. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно
обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і
подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в
установленому законодавством порядку.

3. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи
на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих
витрат на їх виробництво.

4. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні
послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх
виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з
відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між
затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими
витратами на виробництво цих послуг.

5. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані
із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими
від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво,
відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у
відповідному місцевому бюджеті.

6. Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги
нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх
виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може
бути оскаржено в суді.

7. Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність
за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що
змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

8. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними
органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат
виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади
зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими
змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження
нового бюджету.

9. Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат
підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно
обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому
порядку.

Стаття 32. Плата за житлово-комунальні послуги

1. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується
щомісячно відповідно до умов договору.

2. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи
з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або
за нормами, затвердженими в установленому порядку.

3. Розмір плати за утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності,
рівня облаштування та благоустрою.

4. У платіжному документі мають бути передбачені графи для
зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку
споживання комунальних послуг, різниці цих показань або
затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і
суми, яка належить до сплати за надану послугу.

5. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг
виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це
споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням
відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних
органів.


адрес для решения вопроса о размещении рекламы на нашем сайте: mamasuper@i.ua

rigik Дата: Вторник, 28.10.2008, 14:36 | Сообщение # 5
королева-королев
Группа: Администраторы
Сообщений: 19900
Страна:
Город:Харьков
Подарки:23
Статус: Offline


Розділ VIII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім
частин четвертої, п'ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону,
які набирають чинності з 1 січня 2005 року.

Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до
набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у
відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не
приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк,
втрачають чинність.

2. Кабінету Міністрів України:

а) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим
Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
внесення змін до законів, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади
їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

б) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом
розробити типові договори, передбачені цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 24 червня 2004 року
N 1875-IV


адрес для решения вопроса о размещении рекламы на нашем сайте: mamasuper@i.ua

rigik Дата: Вторник, 28.10.2008, 14:36 | Сообщение # 6
королева-королев
Группа: Администраторы
Сообщений: 19900
Страна:
Город:Харьков
Подарки:23
Статус: Offline


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про реструктуризацію заборгованості з квартирної
плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 23, ст.151)

Стаття 1. Заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги (далі - договір про реструктуризацію заборгованості).
Установити, що на період погашення реструктуризованої заборгованості загальна сума платежів, що вносяться громадянами на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості, не повинна перевищувати 25 відсотків доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги.
За умови, якщо доходів громадян, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості, не вистачить на повне погашення цієї заборгованості, термін дії договору продовжується до повного її погашення.

Стаття 2. Установити, що на громадян, які уклали договір відповідно до статті 1 цього Закону, поширюється діючий порядок нарахування субсидій на оплату житлово-комунальних послуг для оплати поточних платежів.

Стаття 3. Установити, що пеня за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги в розмірі, визначеному в договорі про реструктуризацію заборгованості, нараховується за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, за умови відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, пенсії, стипендії тощо.
Цей порядок не поширюється на громадян, які уклали договір про реструктуризацію заборгованості відповідно до статті 1 цього Закону та вчасно здійснюють її погашення і оплату поточних платежів.

Стаття 4. Заборгованість громадян, які не уклали договір про реструктуризацію заборгованості та не сплачують поточних платежів, стягується житлово-комунальними підприємствами за рішенням суду.

Стаття 5. На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Стаття 6. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2003 року.
2. Кабінету Міністрів України: забезпечити широке інформування населення про механізм реструктуризації заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг та про своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги;
у двомісячний термін з дня опублікування цього Закону затвердити порядок та типову форму договору про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги;
привести свої рішення у відповідність із цим Законом.
3. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування рекомендувати створити місцеві постійно діючі комісії з реструктуризації заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.
Контроль за правильністю реструктуризації заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг покласти на місцеві постійно діючі комісії з реструктуризації цієї заборгованості.

Президент України Л.КУЧМА м. Київ, 20 лютого 2003 року N 554-IV


адрес для решения вопроса о размещении рекламы на нашем сайте: mamasuper@i.ua

Форум для будущих и настоящих родителей » Супер Консультация on-line » Консультация юриста » Некоторые нормативные документы по жилищному праву
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:
  • ADOS - тест,которому можно верить (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • Дислексия и Дисграфия (0)
    [Детки старше 6-ти лет]
  • Коррекция ДЦП- сенсорная интеграция и нарушения обучения (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • Сколиоз-бич современных школьников (0)
    [Здоровье ребенка]
  • Просто о сложном:ОНР (0)
    [Здоровье ребенка]
  • Магнитотерапия после родов (0)
    [Послеродовое восстановление]
  • Особые дети (2)
    [Дети с особыми потребностями]
  • ДЦП-лечение (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • Микрополяризация(ТКМП) (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • Когнитивное развитие и расстройства (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • Чему и как учат детей с тяжелыми поражениями мозга (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • Психо-коррекционные занятия с «особыми» детьми (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • ДЦП- не приговор, а право на жизнь (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • ЗРР и ЗПРР (0)
    [Дети с особыми потребностями]
  • Горшок (4)
    [Выбор товаров]

  • Сегодня у нас были
    Lisa9696
    Самые активные
  • Slastenka
  • rigik
  • Gela
  • NastasiKa
  • свечка
  • Жменька
  • Mixa
  • Валеровна
  • Katusha
  • Mudrick


  • Copyright СуперМама © 2020
    Бесплатный хостинг uCoz